Опубліковане: 17.05.2011

Громадський контроль за дотриманням прав засуджених в установах виконання покарань

Участь у громадському контролі широкого кола ініціативних та зацікавлених громадян є головною умовою організації ефективного контролю за дотриманням прав засуджених.

Одним з основних міжнародних договорів, застосування якого є актуальним для вирішення завдань громадського контролю, являється Європейська конвенція з прав людини, а також протоколи до неї.

Конвенція передбачає судовий механізм захисту порушених прав і свобод, закріплених цим документом.

У разі визнання Європейським судом з прав людини порушення Конвенції, держава несе відповідальність перед міжнародною спільнотою, зокрема перед Радою Європи.

Для громадського контролю практичне значення мають рішення Європейського суду з прав людини, у яких розглядаються конкретні ситуації, пов'язані з умовами тримання та поводження з особами, позбавленими волі.

Іншими важливими міжнародними документами, які встановлюють стандарти у сфері дотримання прав людини, є конвенції ООН та Ради Європи проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, норми яких обов'язкові для виконання державами-учасниками.

Безпосередньо стосуються системи виконання покарань Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими ООН (1955 р.) та Європейські пенітенціарні правила (2006 р.), які мають рекомендаційний характер. Разом з тим, у зазначених документах міститься багато корисних відомостей, які дозволяють представникам громадськості краще зрозуміти, яким чином повинні бути організовані умови тримання засуджених. Визначаються пріоритети та підходи в роботі персоналу із засудженими. Зокрема, наголошується на основних завданнях щодо збереження людської гідності засуджених та їх соціалізації після відбуття покарання.

Європейські пенітенціарні правила одним з пріоритетних принципів визначають «відкритість» тюрем: «Слід заохочувати співпрацю з зовнішніми соціальними службами та, наскільки можливо, участь громадянського суспільства у житті засуджених» (правило 7).

В Правилах підкреслюється, що засуджені не можуть бути обмежені в правах, крім тих, які визначені судом. «Обмеження, що накладаються на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати меті, з якою вони накладалися» (правило 3).

Стаття 62 Конституції України надає можливість засудженому користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Національне законодавство України визначає систему контролю за дотриманням прав засуджених, у якій передбачено і громадський контроль.

Право здійснювати громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань статтею 25 Кримінально-виконавчого кодексу України надається спостережним комісіям, які утворюються місцевими держадміністраціями, а у разі делегування таких повноважень - виконавчими комітетами міських (за винятком міст районного значення) рад.

З метою підвищення ефективності громадського контролю за дотриманням прав засуджених Законом України від 21 січня 2010 року «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань» до статей 24 та 25 зазначеного Кодексу були внесені зміни щодо:

• набуття права членами спостережних комісій відвідувати установи виконання покарань без спеціальних дозволів адміністрації цих установ;
• набуття права об'єднаннями громадян здійснювати громадський контроль за дотриманням прав засуджених.

Оціни придатність тексту: Оцінка придатності тексту:

Оціни розуміння тексту: Оцінка розуміння тексту :

Якщо ти не знайшов(ла) відповіді на своє питання - запитай нашого юриста

Почитай думки клієнтів, які вже скористалися з нашої допомоги (відкрий нове вікно) ››

Порекомендуй статтю другові     версія до друку