Гарантії громадян України на працю

Так держава гарантує своїм громадянам, які постійно проживають на території України: 

• вільний вибір виду діяльності.  

Свобода праці проявляється в добровільному, вільному обранні конкретних форм застосування праці. При цьому повинні враховуватися особливості людини: покликання, здатність, професійна підготовленість, освіта, а також суспільні потреби. 

• безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб.

Для полегшення пошуку праці громадянам України, а разом з тим   забезпечення потенційних роботодавців професійно- кваліфікованими кадрами  було   створено Державну службу зайнятості України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 р. Діяльність служби зайнятості визначена Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. з наступними змінами і доповненнями. Відповідно до вище вказаного закону громадяни мають право на безплатне користування послугами державної служби зайнятості. За сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які не мають роботи і шукають її, мають роботу, але хочуть її змінити, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від роботи час. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплата допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період підготовки та перепідготовки визначений Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27 квітня 1998 р. 

• надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів. 

У разі відмови випускникам у прийнятті на роботу за місцем призначення, вони мають право звернутися до органів служби зайнятості, подаючи скріплену печаткою замовника довідку про відмову у працевлаштуванні, форму якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 р. Аналогічний порядок встановлено також щодо випускників професійних навчально-виховних установ. Молодим спеціалістам, які закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу на певне підприємство, в установу, організацію, у разі відмови у прийнятті їх на роботу гарантується можливість звернення безпосередньо до  суду з позовом про недотримання  зобов'язання цих підприємств, установ, організацій щодо працевлаштування молодих спеціалістів. 

• безплатне навчання безробітних для набуття нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії.

У випадку,  коли безробітному немає можливості підібрати підходящу роботу, при відсутності у громадянина необхідної кваліфікації; коли є необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина; коли втрачена здатність виконувати роботу за попередньою спеціальністю; коли громадянин вперше шукає роботу і не має професії, в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, державна служба зайнятості може направити вище зазначених  осіб на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку. Служба зайнятості укладає з навчальними закладами відповідні договори щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації  громадян. Оплати за навчання поносить служба зайнятості за рахунок місцевої частини державного фонду соціального страхування безробіття. Між службою зайнятості та громадянином, який направляється на навчання, також укладається договір. Професійне навчання проводиться за професіями, які користуються попитом на ринку праці регіону, зокрема з направленням на конкретні робочі місця, за умови надання їх підприємствами відповідно до встановленої квоти. Робота, що надається, повинна бути підходящою, тобто відповідати рівню освіти працівника, його професії; бути в тій самій місцевості, де проживає працівник, і відповідати рівню заробітної плати, яку працівник мав за попереднім місцем роботи. 
  

• компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу до іншої місцевості. 

Держава з метою забезпечення зайнятості населення і розвитку окремих регіонів України розробляє  заходи щодо сприяння добровільному переселенню громадян і членів їх сімей з виділенням відповідних матеріальних ресурсів та фінансових коштів.  

Працівникам у зв'язку з переведенням на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом до іншої місцевості (інший населений пункт), відшкодовуються матеріальні витрати в порядку і розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 2 березня 1998 р. 

• правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. 

Чинне законодавство про працю  забороняє необгрунтовану відмову роботодавця у прийнятті на роботу працівника, а також  будь-яке  обмеження прав чи гарантій, встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні трудового договору. Гарантією юридчного захисту є можливість громадянина на оскарження такої відмови в суді. Трудові відносини за законодавством України є сталими, їх припинення можливе тільки у випадках, передбачених статтями 36—41 та 45 КЗпП України. Перелік випадків, передбачених цими статтями, є вичерпним.